Дорогі діти та батьки!

 Від втечі дитини з дому не застрахована жодна сім’я… Чому ж діти, які зростають без батьків, прагнуть знайти собі родину та домівку, а діти, що мають сім’ю, йдуть зі своїх родин? Це ніколи не піддається розумному поясненню. Це несподівано і страшно. Але завжди має причини, корені яких – у порушенні стосунків усередині родини. На жаль, батьки часто забувають про потреби дитини у щоденному повноцінному спілкуванні. Відмовками служать завантаженість на роботі, влаштування особистого життя, втома, а дитина, не відчуваючи турботи та любові, починає вважати себе непотрібною і зайвою.

Тому завжди ПАМ`ЯТАЙТЕ:

1.Дім – це тил, територія, на якій дитина має почувати себе безпечно та комфортно і відчувати турботу, захист, підтримку, розуміння з боку дорослих.

2.Дитина – це окрема особистість зі своїми почуттями, бажаннями, думками, потребами, які потрібно поважати, тому визнавайте право дитини на особисте життя, право на вибір друзів та діяльності.

3.У своїх виховних методах будьте послідовними, визначайте свої очікування та межі дозволеного, давайте настанови, але не карайте.

4.Не тисніть на дитину і не вимагайте від неї того, чого вона зробити не зможе. Реально оцінюйте можливості своєї дитини.

 5.Говоріть та поводьте себе з дитиною так, щоб у неї не залишилося ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися чи образити.

6.Уважно слухайте дитину. Прагніть до того, аби дитина відчувала, що вона вам дорога і ви готові зрозуміти, прийняти її такою, якою вона є, зі всіма проблемами та негараздами.

7.Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Спробуйте переконати дитину в тому, що її проблеми тимчасові та швидкоплинні.

8. Забезпечте емоційний комфорт вдома. Говоріть та дійте так, щоб дитина почувала себе у безпеці. Вона не повинна боятись розповісти вам про те, що вона відчуває.

9.Спробуйте поділитися з дитиною своїми життєвими досягненнями та невдачами, через які довелося пройти вам, і тоді їй буде легше відкрити свої таємниці, чекаючи поради та підтримки.

10.Приділяйте дитині час і увагу, залучайте її до своїх справ, беріть участь у житті дитини: шкільних заходах, спілкуванні з друзями тощо.

11.Будь-які зміни в поведінці дитини можуть бути маркерами певних складнощів (агресивність, замкнутість, реакції протесту, ігнорування батьків і їхніх прохань), тому будьте уважними до емоційного стану дитини.

12.Підтримка батьків – один із чинників успіху дитини. Створіть спокійну, сповнену позитивних емоцій і почуттів атмосферу. Використовуйте різні форми словесної і невербальної підтримки дитини.

13.Фізичні покарання – це показник вашої слабкості та безсилля.

14.Щоб повернути душевний спокій дитині, проявляйте більше ласки і турботи до неї. Будьте терплячими. Якщо батьки розуміють почуття і переживання дітей, приймають їх внутрішній світ, то тим самим допомагають дитині швидше впоратися зі своїми проблемами.

15.Любіть дитину не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона у вас є.

Пам’ятайте, що демонстрація уваги та любові, довірливі відносини і турбота здатні захистити дитину від багатьох неприємних і небезпечних ситуацій.

Успіхів вам!